Як з’являються такі скарги, як: порушення концентрації уваги, порушення поведінки, швидка втрата інтересу, «замикання в собі», порушення здатності розпізнавати емоції, зниження емпатії та гнучкості поведінки, труднощі розпізнавання виразів обличчя, обмеження гами емоцій, емоційна площинність і незрілість?
Нижче я наведу детальний опис можливих порушень, які мають безпосереднє відношення до найпоширеніших скарг, що стосуються розладів аутистичного спектра.
Розпишу це на прикладі дофаміну.
- Для вироблення дофаміну необхідна амінокислота-попередник — тирозин. Для транспорту цієї амінокислоти в нейрони потрібен переносник, який називається LAT. Цей транспортер переносить амінокислоти-попередники дофаміну через клітинну мембрану в нейрон.
LAT1 — найважливіший транспортер, він переносить тирозин через гематоенцефалічний бар’єр. LAT1 може переносити кілька амінокислот одночасно — закачуючи одну амінокислоту, іншу при цьому він забирає назад. Якщо LAT1 працює погано через порушення функції гена SLC7A5, розташованого на 16-й хромосомі, то менше амінокислот-попередників потрапляє в нейрон. Тому може виникнути дефіцит нейромедіаторів.
https://www.frontiersin.org/journals/neural-circuits/articles/10.3389/fncir.2021.700968/full#B71
При цьому може виникати конкуренція між різними амінокислотами. Наприклад, фенілаланін конкурує з тирозином. У результаті може виникнути дисбаланс нейромедіаторів у мозку та відповідні скарги або симптоми, характерні для дофамінергічної системи мозку та для РАС: порушення концентрації уваги й поведінкові порушення у дітей.
При дефіциті дофаміну в префронтальній корі головного мозку (мезокортикальний шлях) дитина легко відволікається, їй складно зосередитися на завданні, вона часто кидає розпочате, втрачається значущість процесу. Тому дитині важко зафіксувати мету або завдання. Це відповідає типовим симптомам РАС і РДУГ-подібним проявам: труднощі концентрації, швидка втрата інтересу, «замикання в собі».
Мезолімбічний шлях дофаміну, який часто називають системою винагороди, відповідає за відчуття задоволення та формування мотивації. У нормі соціальна поведінка викликає природний викид дофаміну, наприклад реакція на голос мами або сміх. Якщо концентрація дофаміну знижена, сигнал є недостатнім, і дитина не отримує достатнього підкріплення від соціальних контактів та навчання. Немає значущості контакту, «хімічний інтерес» знижений, тому дитині складно залучатися та спостерігати, що і як роблять інші діти. Це призводить до зниження інтересу до встановлення соціальних контактів, труднощів у спілкуванні та спільних іграх.
Дефіцит дофаміну в нігростріарному шляху викликає порушення моторного розвитку, частіше дрібної моторики, незграбність рухів, гіперактивність або порушення м’язового тонусу. Разом із цим дитині складно виконувати дії, пов’язані з роботою руками, не виходить малювати чи писати. Дитині складно підніматися або спускатися сходами, вона швидко втомлюється, може спотикатися, часто не цікавиться рухливими іграми.
Дефіцит дофаміну в лімбічній системі може порушити здатність розпізнавати емоції, знизити емпатію та гнучкість поведінки, викликати труднощі розпізнавання виразів обличчя, обмежити гаму емоцій, призвести до емоційної площинності або незрілості.
Варіанти гена SLC7A5 можуть змінити активність транспортера LAT1.
У деяких дітей це знижує надходження тирозину та триптофану в мозок, викликає дефіцит дофаміну/серотоніну, що призводить до аутистичних проявів. В одних дітей змін може взагалі не спостерігатися, в інших — з’являються виражені симптоми.
https://www.cell.com/cell/fulltext/S0092-8674(16)31534-3#:~:text=Patients%20with%20SLC7A5%20mutations%20have%20ASD%20and%20motor%20delay
У дітей мутації в копіях гена SLC7A5 призводять до серйозного аутосомно-рецесивного нейрометаболічного розладу, при цьому спостерігаються різні неврологічні прояви: затримка мовленнєвого та моторного розвитку, аутистичні риси поведінки. При цій мутації амінокислоти не можуть потрапити в нейрон у достатній кількості, незважаючи на їх нормальний рівень у крові.
Для повноцінного розвитку дитячого мозку необхідна постійна перебудова синаптичних контактів між нейронами. Лейцин через mTORC1 (регуляція синтезу білка та метаболізму) дозволяє безпосередньо в синапсі синтезувати білки: PSD-95 (білок постсинаптичних контактів), Arc (ген негайної відповіді, який реагує на зміну нейрональної активності), Shank3 (білок постсинаптичних, збуджувальних синапсів). У синапсах ці білки синтезуються локально, керуючи роботою самих синапсів, аж до стабілізації синаптичних контактів і формування синаптичної пластичності.
Молекулярна основа проблем із навчанням та адаптацією при аутизмі — це результат того, що нейрон не може закріпити синапс у відповідь на навчання або новий досвід.
Соціальні взаємодії, міміка, жести, емоції — це найдинамічніший процес. Для підтримання цієї функції потрібна перебудова мільйонів синапсів щосекунди, при цьому мають утворюватися нові й руйнуватися зайві контакти. Прості статичні предмети або повторювані дії для дитини є передбачуваними, тому вони не потребують інтенсивної роботи mTORC1 для створення синаптичних контактів. Мозку дитини з дефіцитом LAT1 «звичніше» перебувати в стані аутизму. Це дає відчуття стабільності, коли складно адаптуватися до нового. Дитина обирає середовище, в якому мозку не потрібен постійний синтез та оновлення синаптичних білків, з чим він не справляється.
Правильна робота гена SLC7A5 особливо важлива в період початкового інтенсивного синаптогенезу до перших 2–3 років життя. Мутації цього гена в ранньому віці можуть бути критичними для майбутніх навичок, пов’язаних із навчанням і складною поведінкою. Клінічно це проявляється скаргами, характерними для затримки психомовленнєвого розвитку та аутистичних рис.
Чекайте продовження моїх постів де
далі будемо розбиратись у патофізіології аутизму, та шукати причини розладів у ваших дітей.
Консультування за телефоном +380507759858 вайбер, вотсап, телеграм